Методичні рекомендації

Управління освіти Бахмутської міської ради Донецької області

Міський методичний кабінет

Методичні рекомендації

щодо створення ігрових та розвивальних центрів у 1-их класах загальноосвітніх навчальних закладів

    

Укладач:

Оніщенко І.В., методист  з питань початкової освіти міського методичного кабінету Управління освіти Бахмутської міської ради Донецької області

Вступ

Діти повинні жити у світі краси, гри,

казки, музики, малюнка, фантазії, творчості.

В.О. Сухомлинський

Дитинство – це дивовижний час людського життя! Воно буває раз і не повторюється ніколи. У дивовижній країні дитинство немає негараздів і світ навколо сповнений фарб, все нудне і сіре стає яскравим, барвистим і цікавим.

Вступ до школи докорінно змінює становище дитини, вона відкриває у собі цілий новий світ. Навчання стає основним провідним видом діяльності. Тому обстановка в шкільному закладі мусить бути максимально правильною. Це дозволить пом’якшити перехід із світу дитячого садочка у світ, поки що чужий для дитини, світ соціуму, який допоможе її надалі у розвитку.

Почуття довіри до людей, психологічне входження у світ предметів людської культури, розвиток екологічної свідомості, рефлексивні здібності і вміння користуватися знаками – важливі людські досягнення, які проявляються в дитині в попередніх видах діяльності і повинні продовжувати свій розвиток в умовах навчальної діяльності.

Шестирічна дитина має своєрідні фізіологічні та психологічні особливості, які повинні враховуватися при організації ефективного освітнього середовища. У школі для першокласників, їх нормального фізичного і психологічного самопочуття необхідна така організація ігор і навчання, яка приносить їм радість буття і дає життєво стверджувальну перспективу.

У школі зростає навантаження на організм дитини. Виникає необхідність засвоєння та переробки великої кількості інформації, а також підвищується напруження організму. Діти менше рухаються, більше сидять, як наслідок виникає дефіцит м’язової діяльності. Це призводить до порушення постави, зору, підвищення артеріального тиску, накопичення ваги.

З метою створення ефективного освітнього середовища для учнів 1-х класів, в якому учні через гру розвиватимуть свої природні задатки та здібності, емоційний інтелект, задовольнятимуть свій пізнавальний та творчий інтерес на базі загальноосвітніх навчальних класів повинні діяти ігрові кімнати, розвивальні центри.

Чому потрібно створити такі  центри в школі?

1). Прагнучи нової діяльності – навчальної, учні зберігають потребу у грі.  Якщо  дитині створити умови і надати для гри достатньо часу, потреба в ній поступово відпадає і поступається місцем іншій діяльності – навчальній. Хоч, зрозуміло, гра ніколи не зникає з життя дитини повністю.

2). В ігровій кімнаті, при наявності ігрових центрів дитина може обрати діяльність (не тільки ігрову) за власним бажанням та інтересами, змінювати її залежно від власних потреб.

3).  Ігрова діяльність – це вільна, самостійна діяльність, що здійснюється за особистою ініціативою дитини, вона вільна від обов’язків перед дорослими. Учень/учениця усвідомлює свої емоції, вчиться ними керувати, добре розбиратися в емоціях інших людей. Все сприяє розвитку емоційного інтелекту.

4)  Навчальна діяльність може призвести до перевантаження. Діяльність в ігровій кімнаті дасть дитині можливість зняти напруженість, попередить  виникнення втоми.

Тому, враховуючи потреби та вікові особливості дітей шестирічного віку, бажано створити в приміщенні школи спеціальну ігрову кімнату, центри.

Особливості створення ігрової кімнати  для першокласників

Простір ігрової кімнати доцільно організувати у вигляді центрів діяльності: ігрової, навчальної та продуктивної. Центри мають бути чітко визначені, відповідним чином окреслені та позначені.

Існують різні прийоми умовного і стаціонарного розподілу простору та організації окремих зон за класифікацією Г.  Пантелєєва.

До умовних прийомів розподілу простору належать підвісні та підлогові композиції з кімнатних рослин, ширми, групування пересувних меблів, предметів мистецтва тощо.

До стаціонарних — розсувні двері, перегородки з напівпрозорого матеріалу чи закріплених меблів.

Отже, для зонування простору і організації центрів можна використати:

·      кімнатні рослини;

·      твори мистецтва;

·      «ритм» відкритих і закритих секцій меблів;

·     кольорове різнобарв’я внутрішніх та зовнішніх шаф двостороннього фарбування;

·      розсувні перетинки у вигляді ширм;

·      шафи, з’єднані спинками;

·      подіуми;

·      панелі з дерева.

Меблі та обладнання у кімнаті слід розміщувати таким чином, щоб діти мали можливість безпечно переміщуватися. Місця у кімнаті повинні забезпечу­вати можливість організації роботи з усім класом, з невеличкою групою, індивідуально для усамітнення дітей слід створиш комфортні, зручні місця.

Тихі (навчальний) та шумні (рухливих ігор) центри мають бути відокремлені.

Приміщення має відповідати всім санітарно-гігієнічним вимогам.

Бажано продумати освітлення приміщення. Не­достатня освітленість ускладнює зорове сприйняття, пригнічує дітей, негативно впливає на працездатність. Вікна не слід завішувати суцільними шторами, а на підвіконня ставити високі квіти — і те, й інше затри­мує світло, різко знижує освітленість робочого місця, заважає сонячним променям потрапити до кімнати.

Комфортність перебування дитини в ігровій кімнаті залежить і від температури повітря, а також від провітрюваності приміщення, тому слід приділяти цьому увагу.

Усі іграшки, ігри, матеріали, атрибути, предмети-замінники мають об’єднуватись за функціональними ознаками та розміщуватися у відповідних центрах діяльності.

Потрібна достатня кількість дитячих столів і стільців. У кожному центрі бажано виділити місце для зберігання наочних посібників, методичної літератури, роздаткового матеріалу, робіт учнів.

Ігровий простір має бути організований таким чином, щоб учитель міг спостерігати за діяльністю  дітей  в усіх центрах. Спостерігаючи за діяльністю школярів, учитель має відмічати:

·            у якому центрі (куточку) діти перебувають найчастіше;

·       які центри (куточки) залишаються нереалізованими, не викликають у дітей зацікавленості;

·        як діти працюють у центрах;

·         хто з дітей не знаходить себе у діяльності;

·         якій діяльності діти віддають перевагу;

·         як складаються стосунки між учнями;

·           чи виникають конфліктні ситуації, які причини конфліктів;

·            які способи розв’язання конфліктних ситуацій обирають діти тощо.

Ця інформація дасть учителю можливість скоригувати діяльність учнів у ігровій кімнаті, усвідомити інтереси дітей для подальшої ефективної організації навчально-виховного процесу.

Рекомендації щодо обладнання ігрової кімнати

Матеріали, що використовуються у центрах, мають бути:

·      поліфункціональними, тобто повинні викорис­товуватись по-різному залежно від мети діяльності;

·    різноманітними;

·     постійно оновлюватись, видозмінюватись;

·     відповідати санітарно-гігієнічним вимогам;

·         розташовуватись у доступних для дітей місцях (на рівні очей) для того, щоб діти активно ними ко­ристувалися.

Організація центрів діяльності

Кожен центр може бути розподілений на певні куточки (див. табл.).

	Центри
	ігровий	пізнавальної діяльності	художньо-творчої діяльності	психологічного розвантаження
Куточок	·    сюжетно-рольових ігор; ·       будівельно- конструкторських ігор; ·    рухливих ігор; ·   дидактичних ігор	·    читача; ·     слухача; ·     письменника; ·        театралізованої діяльності; ·        математика та дослідника	• малювання; ·             аплікації; •          ліплення; •          конструювання	• зелений; • усамітнення (відпочинку)

Ігровий центр

Ігровий центр на початку навчального року — найважливіший і найбільший за наповненістю. Коли вчитель у ході спостережень зрозуміє недоцільність перебування у куточках якихось іграшок, тому що діти ними не граються, ці іграшки мають бути складені у шафу або перенесені у підсобне приміщення. Під кінець навчального року, якщо виникає потреба, час­тину ігрового центру можна згорнути, розширивши інші, залежно від потреб дітей.

Куточок сюжетно-рольових ігор

Сюжетно-рольові ігри відрізняються від дидактич­них сюжетних ігор (що організовуються за ініціативою дорослого на уроці чи після нього і мають обов’язкові

правила) — це самодіяльні ігри дітей.

Сюжетна гра пов’язана з умовною дією в уявній ситуації.

Різновиди сюжетної гри чи її культурні форми:

·             власне рольова гра (дитина безпосередньо при­ймає на себе ігрову роль, навколо якої будується уявна ситуація);

·             режисерська гра (уявна ситуація розгортається через дії іграшкових персонажів, які слугують ніби посередниками між дитиною й ігровими ролями);

·             гра-фантазування (уявна ситуація розгортається насамперед у мовленні та уяві, сюжетні дії відбуваються із кимось, тобто дитина не ототожнює себе з якоюсь конкретною роллю).

Для дітей шестирічного віку характерне сюжетотворення у формі режисерської гри чи гри-фантазії.

Засвоєння нових для дитини норм шкільного життя вимагає значних нервових і енергетичних витрат, тому сюжетно-рольові ігри, тематично пов’язані із життям школи, допомагають першокласникам, граючи ролі до­рослих, які працюють у школі — вчителя, вихователя, директора, завуча, бібліотекаря, кухаря, Прибиральниці, завідувача господарчої частини, — усвідомити, яке зна­чення має робота цих людей для них.

У куточку має знаходитись ігровий тематичний матеріал.

Який іграшковий матеріал доцільно мати в куточку?

1.      Іграшки-персонажі:

·   ляльки;

·   набір ляльок (сім’я);

·   м’які антропоморфні тварини (середні й маленькі);

·   набори маленьких фігурок: домашні та дикі тварини, динозаври, казкові персонажі, фантастичні персонажі, солдатики (лицарі, герої);

·    умовні фігурки людей;

·   рольові атрибути людей різних професій тощо.

2.      Іграшки — предмети оперування:

· набори посуду;

·   одяг для ляльок, візочок;

· набір медичного приладдя;

·    терези, чекова каса;

·   телефон, годинник, бінокль;

· транспортні засоби: автомобілі різного призна­чення, кораблі, човни, літаки, ракети, місяцехід;

· залізниця;

·   набори: «Військова техніка», «Літаки», «Кораблі», «Будівельний майданчик»;

· інше.

3.       Іграшки — маркери (знаки) ігрового простору:

·   стійка з кермом;

·   ландшафтний макет (килим);

·   будинок для ляльок, будинок;

·   набір меблів для ляльок, для «школи»;

· макет замку, фортеці;

·   макет міста, селянського двору, зоопарку, гаража;

· набір дорожніх знаків, світлофор для іграшкового транспорту;

· об’ємні чи силуетні дерева на підставках (для ландшафтних макетів).

Куточок будівельно-конструктивних ігор

Особливістю будівельно-конструктивних ігор є те, що дитина у процесі гри не використовує готову модель (іграшку), а повинна її змайструвати, звести споруду, тобто сконструювати об’єкт для можливої подальшої гри. Ці ігри тісно пов’язані із сюжетно-рольовими та близькі до трудової діяльності.

Для першокласників бажано мати поліфункціональний ігровий матеріал, що може використову­ватись у різних за ідеями іграх.

У цьому куточку можуть бути:

·      набори конструкторів різних видів (будівельні, технічні), з різних матеріалів (дерев’яні, металеві, пластмасові);

·      альбоми з моделями, схемами споруд;

·      об’ємні модулі різних форм із різних матеріалів для спорудження різних об’єктів, м’які легкі блоки для спорудження «печер»;

·      великі шматки тканини, коробка з невеличкими шматочками тканини різного кольору і фактури.

Дрібний будівельний матеріал зберігають у коробках, великий можна прибрати у закриті шафи або на стелажі.

Куточок рухливих ігор

Учні шестирічного віку вже здатні довільно керу­вати своїми рухами, що є найсуттєвішим показником їхнього фізичного розвитку. Граючи у рухливі ігри, дитина має можливість самостійно регулювати темп, тривалість рухів. Учитель може виступати в ролі організатора гри (якщо правила гри невідомі школя­рам) або спостерігача. Обов’язково слід наголошувати, що гра має проходити у відповідному місці, щоб не заважати іншим дітям, а також що всі гравці повинні дотримуватись правил техніки безпеки.

У куточку може бути компактний спортивний міні-комплекс (розмістити його краще в кутку кімнати, доповнивши м’яким поролоновим матом, шведською стінкою), а також:

·      мішені для метання на ковроліновій основі та м’які м’ячики для метання;

·      кеглі, пірамідки, м’ячі;

·      «літаючі ковпачки»;

·      кільцекид настільний та напільний;

·      настільний теніс із прив’язаними м’ячиками;

·      настільний кегельбан;

·      настільний футбол чи хокей;

·      дитячий більярд;

·      килимок із розміткою для гри у «класики» тощо.

Оснащення куточка обов’язково має бути безпеч­ним та зручним.

Учитель обов’язково має провести інструктаж із техніки безпеки на тему «Як поводитись, щоб не травмувати себе та інших». Бажано, щоб у куточку була розміщена пам’ятка в малюнках (тому що пер­шокласники на початку року не вміють читати), яка б нагадувала про правила безпечних ігор.

Куточок дидактичних ігор

Особливістю цих ігор є те, що вони створюються дорослими для дітей з певною метою, мають конкрет­ний зміст і правила. Вони мають дві складові — на­вчальну й ігрову. Розрізняють словесні дидактичні ігри, з іграшками та настільно-друковані.

Усім дидактичним іграм властиві:

·      ігровий задум, що зацікавлює дітей, збуджує їхню активність, викликає бажання грати;

·      конкретне дидактичне завдання, для виконання якого необхідно долати труднощі, самостійно діяти в певній ситуації або з певними предметами, набуваючи власний діяльніший та чуттєвий досвід;

·      певні правила, які водночас виконують важли­ву роль — визначають характер і спосіб ігрових дій, організовують і визначають поведінку та взаємини дітей у грі, є критеріями правильності ігрових дій, їх оцінювання.

Результатом дидактичної гри, окрім правильно виконаного завдання, є й задоволення, яке вона дає учасникам.

Учитель, беручи участь у грі, встановлює той жвавий темп, який не викликає поспіху й водночас неважкий для дітей. Виступаючи в ролі учасника гри, він не пере­стає бути педагогом, спрямовує гру репліками, запитан­нями, непомітно підтримує ініціативних дітей і зусилля слабших, створює умови для прояву самостійності. Своїми діями, неухильним дотриманням правил подає дітям приклад, оцінює неправильні дії та запобігає їм.

Що може бути у куточку?

Ігрові стінки з дидактичними іграми:

·  мозаїка, пазли;

· настільно-друковані ігри із цифрами та літерами;

·  настільно-друковані маршрутні дидактичні ігри;

·  ребуси, головоломки;

· дидактичне лото з різним тематичним змістом;

·  парні розрізні картинки, кубики з картинками; лото, доміно, шашки, шахи;

·   «шансові» настільно-друковані ігри (ігри на уда­чу), маршрутні ігри;

· предмети, різні за формою, «м’якістю», кольором тощо.

Для дидактичних ігор можна використовувати іграшки, що знаходяться в інших куточках. Це можуть бути іграшки, виготовлені з різних матеріалів. Гра «Впізнай із заплющеними очима» (на дотик) допомагає розширити зону тактильних відчуттів дашки; «Рука­вичка» (в рукавичку чи мішечок кладеться геометрична фігура певної форми, і дитина пояснює товаришам основні її ознаки) поповнює словниковий запас, учить аналізувати, узагальнювати; гра «Впізнай, чий голос» — краще вивчити товаришів, знята втому (адже дітям часом необхідно і покричати); гра «Із чого це?» (вироби з природного матеріалу, води, глини, пластма­си, тканини тощо) допомагає глибше орієнтуватись у навколишньому середовищі, забезпечує попередження травматизму в окремих випадках і т. д.

Зверніть увагу! Гра несумісна з диктатом дорос­лого. У жодному разі не можна втручатися в хід гри, коментувати її, давати поради без прохання дітей, різко обривати її, смикати дітей, вимагаючи негайно при­пинити діяльність, якою вони так захоплені.

Гра за правилами має свої культурні форми, що ви­значаються колом задіяних у ній здібностей:

·    ігри на фізичну компетенцію (рухові, «на спритність»);

·   ігри на розумову компетенцію (дидактичні: увага, пам’ять, мислення, комбінаторика);

·    ігри на удачу («шансові»), що пред’являють мінімум вимог до знань учасників.

Для дітей 1-го класу характерне залучення до всіх видів ігор. Учні шестирічного віку вже здатні не тільки діяти за правилами, прагнути до виграшу, а й змінювати правила за домовленістю з партнерами.

Центр пізнавальної діяльності

Спираючись на розроблені у психологічних до­слідженнях уявлення про розвиток пізнання в онто­генезі (Л.Виготський, Д.Брунер, Л.Венгер та ін.) як про послідовне оволодіння дитиною все більш складними культурними засобами репрезентації навколишнього (цією, образом, знаком), можна умовно розподілити матеріал для пізнавально-дослідницької діяльності першокласників на такі види:

·      об’єкти для дослідження в реальній дії;

·      образно-символічний матеріал;

·      нормативно-знаковий матеріал.

У першокласників різні види діяльності вже ди­ференціюються, одночасно виникають внутрішні схе­ми, що структурують досвід (родо-видові, причинно- наслідкові, просторово-часові). Учні вже переходять від зовнішнього дослідження предметів до пізнання внутрішніх зв’язків між предметами та явищами, пе­ретворення предметів із передбаченням результатів.

Що доцільно мати у центрі?

У цьому центрі мають розміщуватися матеріали для самостійної пізнавально-дослідницької діяльності шестирічних учнів, що сприяють розвитку пізнавальної активності. Матеріали у центрі мають постійно онов­люватися залежно від програмового змісту навчання та розвитку дітей.

Куточок читача

Куточок читача (бібліотечку) доцільно створити для пробудження та подальшого стимулювання читацького інтересу дітей, формування навички читання, розвитку словесно-логічного мислення.

Бажано добирати книжки так, щоб задовольнити потреби дітей із різними рівнями сформованості на­вичок читання.

У куточку мають бути представлені:

·      книжки з художніми та науково-популярними текстами, казки, збірки поезій;

·             дитячі енциклопедії;

·             дитячі журнали, ілюстровані дитячі видання про рослинний і тваринний світ;

·             книжки-малюнки, альбоми;

·             книжки із серіями розвивальних вправ;

·             книжки-пазли (тексти та яскраві ілюстрації, які потрібно скласти самостійно);

·      книжки-іграшки типу «Домашній театр» (за­вдання: скласти з картону героїв казки та розіграти казку);

·             зображення букв (плакати, абетка, розрізна аз­бука, кубики, складові таблиці, віршики);

·      дидактичні посібники з навчання читання, крос­ворди, ребуси, анаграми, шаради, чайнворди, стенд-книжки тощо.

Матеріали повинні змінюватися, ігри оновлю­ватися, бібліотечка поповнюватися залежно від підвищення рівня сформованості навички читання у школярів.

Перед роботою в цьому куточку вчителю слід:

·                                         нагадати дітям правила бережливого ставлення до книжки;

·                                         обговорити, чому ці правила є обов’язковими для всіх;

·                                         визначити місця, де можна почитати улюблену книжку;

·                                         наголосити, що не можна забирати книжки додому.

Куточок слухача

Матеріали куточка призначені для прослуховування записів із художніми текстами, музики (класичної, популярної, народної, звуків природи, релаксаційних записів). У куточку має бути програвач, комп’ютер, навушники.

Учитель повинен пояснити дітям, як працювати у такому куточку, як користуватися технікою, або на­голосити, що для вмикання і вимикання технічних засобів слід звертатися до нього.

Куточок письменника

Цей куточок дає дитині змогу відчути себе «письмен­ником» у своєму власному розумінні, повірити у свої «письменницькі» здібності, що сприятиме виробленню позитивного ставлення до письма, яке маленькі школярі нерідко вважають найнеприємнішим заняттям у школі. Учні можуть за власним бажанням самостійно вправлятися у написанні букв, складів, створювати власні твори, підписувати вироби.

Матеріальне забезпечення куточка:

·             аркуші та зошити для письма;

·             ручки, олівці;

·             дошка для письма, крейда;

·             маркери;

·             дошка магнітна з комплектом букв, складів;

·             фішки для звукового аналізу слів;

·             таблиця зі зразками написання букв, друкованих літер;

·             дитячі словнички.

Куточок театралізованої діяльності

Театралізована діяльність шестирічних дітей ґрун­тується на:

·             безпосередньому сприйманні «тут і зараз» літе­ратурних творів — у процесі читання й одночасної інсценізації;

·             на знанні творів, які вивчалися на уроках, у позаурочний час чи самостійно вдома, і відтворенні їх змісту на виконавському та творчо-імпровізаційному рівнях.

Ляльки для театральної діяльності можна придбати або виготовиш на уроках праці, після уроків, залучити до цієї роботи батьків.

У куточку мають бути представлені (за вибором):

·             набір персонажів для настільного театру карти­нок;

·             набір персонажів для пальчикового театру;

·             набір персонажів для кулачкового театру;

·             набір персонажів для театру рукавичок;

·             набір персонажів для лялькового театру;

·             набір персонажів для театру тіней;

·             набір персонажів для театру маріонеток;

·             набір персонажів для настільного театру іграшок;

·             універсальна складена ширма;

·      ширма-театр (чи настільна ширма-театр);

·             маски казкових, фантастичних персонажів, еле­менти різних костюмів та деталізовані костюми, ігрові театральні ширми для «реального» театрального дійства із перевтіленням на основі переодягання;

·             кругова панорама;

·             фланелеграф тощо.

Куточок математика та дослідника

У цьому куточку мають бути створені умови для пошуково-дослідницької діяльності першокласників, розвитку вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, ставити запитання, вільно маніпулювати об’єктами, конструювати різні моделі, а також логіч­ного та творчого мислення.

Об’єкти для дослідження в реальній дії:

·             набір геометричних фігур із графічними зразками (поділеними на елементи і не поділеними) для ство­рення площинних зображень;

·             головоломки площинні (геометричні) та об’ємні (зокрема ті, що мають схеми послідовних перетворень);

·             ігри-головоломки на комбінаторику (кубик Рубика, гра «15» тощо);

·             головоломки-лабіринти (прозорі з кулькою);

·             гра «чарівний екран» (на координацію при кресленні вертикальних та горизонтальних ліній);

·             набір об’ємних тіл для групування і класифікації (за кольором, формою, розміром);

·             набір лічильних паличок;

·             мозаїка (кольорова, дрібна) з графічними зразка­ми різних ступенів складності (поділені на елементи, суцільні, креслення-схеми);

·             терези (балансир) із набором важелів;

·             термометр (для вимірювання температури води і повітря);

·             пісочний годинник (на різні відрізки часу);

·             годинник механічний із прозорими стінками (із зубчастою передачею);

·      набір лекал, лінійки;

·             набір склянок з мірними позначками, набір про­зорих мензурок різних форм і об’ємів;

·             рахівниці напільна, настільна;

·компас; набір магнітів;

·             лупа;

·             колекції мінералів, тканин, паперу, гербарій.

Образно-символічний матеріал:

·             набори карток для класифікації (встановлення родо-видових відносин): види тварин, рослин, ланд­шафтів, транспорту, будівель, професій, спорту тощо;

·             набори лото (зокрема із співвіднесенням реа­лістичних і умовно-схематичних зображень);

·           набори таблиць і карток із предметними та умовно-схематичними зображеннями для класифікації за двома-трьома ознаками одночасно (логічні таблиці);

·             серії малюнків для встановлення послідовності подій (казкові та реальні історії, гумористичні ситуації);

·             набори малюнків історичної тематики для ви­будовування часових рядів: раніше — зараз (історія транспорту, житла тощо);

·             серії  малюнків «Пори року» (пейзажі, життя рос­лин, тварин, сезонна праця людей);

·             набори  парних картинок на порівняння (на зна­ходження помилок, відмінностей тощо);

·             розрізні сюжетні малюнки (розрізані прямими та вигнутими лініями), пазли;

·             календар настільний (ілюстрований);

·             календар погоди настінний та набори карток із символами (вітер, опади тощо);

·             глобус, фізична карта півкуль;

·             фізична карта України;

·             дитячий атлас.

Нормативно-знаковий матеріал:

·             магнітна дошка настінна;

·             набір карток із цифрами;

·             набір карток із зображеннями певної кількості предметів та відповідних цифр;

·             набір кубиків із цифрами;

·             набір карток з отворами для складання простих задач;

·             набір карток-цифр (від 1 до 100) із замковими кріпленнями;

·             числовий балансир (на склад чисел);

·             абак;

·             набір: дошка магнітна з комплектом цифр, знаків, геометричних фігур;

·             макет циферблата годинника.

Центр художньо-творчої діяльності

Робота у цьому центрі будується на основі:

·             рівня оволодіння першокласниками навичками роботи з різними матеріалами та інструментами, на­бутими на уроках;

·      наявності умов для відповідної діяльності чи можливості їх створення;

·             інтересів дітей (дівчаток і хлопчиків можуть цікавити різні видні діяльності);

·             обов’язкової умови одержання в ході роботи корисного продукту.

У центрі мають бути розділені місця загального призначення:

·             відповідна кількість столиків і стільців (залежно від площі приміщення та потреб дітей);

·             місце для зберігання матеріалів;

·             місце для зберігання інструментів (усі гострі предмети повинні прибиратися у закриті ящички, щоб обмежити вільний доступ до них дітей, учитель має вирішити, яким чином він контролюватиме видачу інструментів);

·             місце для зберігання альбомів із технологічними схемами виготовлення виробів та різноманітних зразків;

·             стенд та полиця для виставки робіт (виставки робіт мають постійно оновлюватися. Діти повинні мати можливість виставляти свої вироби на стенді або на полиці для демонстрації їх батькам, однокласникам, гостям, тому що одержання результату є для дитини критерієм, на базі якого формується її самооцінка, віра в успіх, бажання брати участь у більш складних проектах. Діти захоплюються тим, що самі роблять, навіть якщо дорослим продукт їхньої діяльності здається недосконалим. І вчителі, й батьки повинні поважати зусилля, які доклала дитина, виробляючи певний продукт, їхнє позитивне ставлення є потужним стимулом, що надихає дітей на подальшу діяльність, формує позицію творця);

·       місце для зберігання фартухів, нарукавників, засобів для прибирання (учителю слід звернути осо­бливу увагу на вироблення в учнів уміння й звички прибирати своє робоче місце);

·       стенд із правилами техніки безпеки у малюнках (для роботи з ножицями тощо).

Куточок малювання

У куточку рекомендується мати:

·       папір для малювання (різної величини, форми, товщини);

·       набори кольорових олівців;

·       набори фломастерів;

·       набори маркерів;

·       пензлики;

·       підставки для пензликів;

·        палітри, мольберти;

·       серветки паперові та із тканини, що добре вбирає вологу, для осушування пензля після промивання;

·       гуашеві та акварельні фарби;

·       формочки для промивання ворсу пензликів;

·       набори кольорової крейди, дошки, шматки губки;

·       розмальовки;

·       силуети для змальовування, тонування;

·       альбоми зі зразками.

Куточок аплікації

Робота у куточку стимулює творчі здібності дітей на основі створення аплікацій із різних матеріалів (паперу, тканини тощо), витинанок.

Бажано, щоб у куточку були:

·      набори кольорового паперу;

·      папір різної фактури (наприклад, газетний);

·      набори кольорового картону;

·      ножиці з тупими кінцями для право- і ліворучок (брати з дозволу вчителя);

·      клей, формочки для клею;

·      пензлики для клею;

·      підкладні дощечки для нанесення клею на вироби;

·      колажні матеріали (наприклад, вживані журнали);

·      тканина різних видів;

·      коробки для форм і відрізків паперу;

·      прозорі файли для зберігання відрізків паперу;

·      альбоми зі зразками аплікацій.

Куточок ліплення

Під час ліплення з натури формуються прийоми спо­стереження і точного відтворення предметів. При цьому потрібно пояснити дітям, що важливе не так точне копіювання, як уміння схопити суттєве, визначальне.

Найбільше діти люблять ліпити з уяви, при цьому відбувається розвиток фантазії, творчого мислення, творчої уяви.

У куточку бажано мати такі матеріали:

·      пластилін (12 кольорів);

·      глина (по змозі);

·      підкладні дощечки 20х20 см;

·      стеки різної форми;

·      склянки для води;

·      серветки з тканини для витирання рук під час ліплення;

·      полицю для просушування виробів (із глини);

·     альбоми зі зразками — схемами послідовності виконання роботи.

Куточок конструювання

У куточку мають бути:

·      добірка природних матеріалів (шишки, мох, жолуді, морські камінці, насіння кавуна, соняшника, дині, пробки, засушені квіти, шкаралупки горіхів, обрізки соломи, ягоди горобини, рогожка тощо);

·      добірка використаних матеріалів (паперові коробки, котушки, пробки, кришечки, сірникові ко­робочки тощо) для конструювання різних (переважно об’ємних) предметів;

·      добірка фантиків від цукерок та інших конди­терських виробів (фольга, стрічки тощо);

·      набір кольорового картону та паперу різної фактури (глянцева, матова, з тисненням, гофрована, прозора, блискуча тощо);

·      добірка колажного матеріалу (вирізки з газет, журналів тощо);

·      альбоми зі зразками та схемами послідовності виконання дій.

Можна запропонувати дітям конструктори з кар­тону, наприклад: «Паперовий зоопарк» (необхідно скласти тваринок за інструкцією без ножиць і клею), «Повітряний бій», «Казкова країна», альбоми з кон­струювання оригамі тощо.

Потім діти можуть використовувати виготовлені іграшки в інших іграх.

Центр психологічного розвантаження

Нервова система дітей-шестирічок дуже вразли­ва, і тому для подальшого встановлення та закріп­лення врівноваженої взаємодії процесів збудження і гальмування потрібно подбати про раціональну взаємодію навантаження і спокою у процесі організації життєдіяльності. Цьому сприяє організація центру психологічного розвантаження. Бажано, аби при оформленні центру психологічного розвантаження гармонійно поєднувалися кольори, що сприятиме створенню спокійної атмосфери.

Куточок відпочинку

У куточку мають бути м’які низькі меблі, килим.

Це місце для усамітнення, де дитину ніхто не по­турбує до того часу (у позаурочний час), поки вона сама не захоче спілкуватись із колективом. У дітей 6-7-річного віку психічні процеси недовготривалі, тому, як правило, на такі «усамітнення» не потрібно багато часу. Але це дасть змогу педагогу і шкільному психологу своєчасно помітити стан дитини і допомогти їй подолати деякі проблеми.

Зелений куточок

Створення зеленого куточка сприяє озонуванню повітря у кімнаті, створює позитивний мікроклімат. Учні можуть допомагати дорослим доглядати кімнатні рослини, поступово вивчаючи їхні особливості. Поряд із кімнатними рослинами можна розмістити акваріум.

Отже, враховуючи психологічні особливості учнів шестирічного віку, рівень їхнього розвитку і потреби (які можуть різнитися в кожному окремому класі), ко­жен учитель має самостійно вирішити, як організувати середовище в ігровій кімнаті з метою розвитку всебічно та гармонійно розвиненої особистості. Сподіваємося, що ці рекомендації стануть вам у пригоді.

Таке середовище стимулює появу самостійних ігор шестирічок, робить перерву радісною, довгоочікуваною.

Звертаємо увагу на те, що ураховуючи психологічні особливості учнів шестирічного віку, рівень їхнього розвитку і потреби (які можуть різнитися в кожному окремому класі), учитель має самостійно вирішити, як організувати середовище в ігровій кімнаті.

Пам’ятайте! Першокласникам не вистачає рухової активності. А рух – це ключ до здоров’я дитини, це основа життя, бо тільки рухова енергія дає заряд росту, наснаги і бадьорості. Добре організована рухова діяльність на перерві, активний відпочинок – обов’язкова умова вироблення навичок здорового способу життя.

Рухливі ігри проходять у відповідному місці, щоб не заважати іншим дітям, всі гравці дотримуються правил техніки безпеки.

Центром відпочинку для першокласників, які відвідують групу продовженого дня є спальня кімната, яка відповідає санітарно – гігієнічним вимогам. Приміщення умеблене дитячими ліжками. Для дітей є зручний відокремлений туалет.

Шкільний коридор також потребує естетичного оформлення. На стінах намальовані епізоди улюблених казок чи мультфільмів, дитячі шпалери, літери та цифри.

Створення сприятливого ігрового середовища забезпечує формування фізичного, психічного, духовного здоров’я молодших школярів.

Як облаштувати комфортне середовище для учня, щоб класна кімната стала дійсно «класною» згідно Концепції Нової української школи?

Якою має бути класна кімната

(за сторінками офіційного веб-сайту «Нова українська школа» http://nus.org.ua/) 

1. У класі має бути достатня кількість стільців та столів, щоб усім дітям було зручно сидіти.

2. Класна кімната має бути облаштована таким чином, щоб учитель міг одночасно бачити всіх учнів, які працюють у групах або всім класом.

3. Матеріали та дитячі роботи мають розміщуватися на рівні, зручному для дітей.

4. У класі має бути місце, де діти могли б зберігати особисті речі.

5. На стінах кімнати мають бути розміщені наочні матеріали, присвячені темам, які вивчаються.

6. Матеріали мають бути логічно згруповані й розміщені у відповідних місцях кімнати, а також підписані.

7. Меблі та обладнання в класі мають бути розташовані таким чином, щоб дітям були зручно і безпечно пересуватись.

8. Не повинно бути довгих прямих доріжок через увесь клас, де діти могли б бігати.

9. Облаштування кімнати має дозволяти працювати з усім класом одночасно, у невеликих групах та індивідуально.

10.  бути місце для ранкової зустрічі.

11. У класі має бути зручний м’який куточок для читання та спокійного обговорення. Там можна поставити канапу, м’які стільці, покласти подушки.

Організація навчальних матеріалів

1. Забезпечте спочатку невеликий вибір навчальних матеріалів.

· На початку навчального року слід пропонувати менший вибір навчальних матеріалів, щоб діти не були занадто розгублені чи надто збуджені.

· Діти краще навчаються користуватися новими навчальними матеріалами, коли матеріалів небагато.

· Коли предметів небагато, дітям легше зробити потрібний вибір, використати їх, а потім покласти їх на місце.

2. Вибір предметів та матеріалів.

· Навчальні матеріали повинні задовольняти потреби дітей різного рівня розвитку.

· Маленькі діти потребують простіших матеріалів, старшим же потрібні складніші та різноманітніші навчальні матеріали.

· Щоб задовольнити індивідуальні потреби дітей, матеріали повинні бути різноманітними.

3. Представлення нових навчальних матеріалів.

· Продемонструйте кожний предмет класу і скажіть його назву.

· Запропонуйте дітям висунути пропозиції щодо можливих шляхів використання предмету або матеріалу.

· Спільно з усім класом розробіть правила поводження з навчальними матеріалами.

· Надавайте дітям достатньо часу для різнобічного вивчення нових речей або матеріалів.

· Завжди надавайте учням час і можливість розповісти класу про те, як вони використовували нові речі та матеріали.

· Під час початкового знайомства з новими предметами та матеріалами обов’язково приділяйте увагу правильному поводженню з ними, упорядкуванню тощо.

Рекомендуємо ознайомитись:

1.       Наказ Міністерства освіти та науки України від 13.07.2017 №1021 «Про організаційні питання запровадження Концепції Нової української школи у загальноосвітніх навчальних закладах І ступеня».

2.        Наказ Міністерства освіти та науки України від 16.08.2017 №1181 «Про затвердження експериментального навчального плану початкової школи експериментальних загальноосвітніх начальних закладів, які працюють в межах дослідно-експериментальної роботи всеукраїнського рівня за темою «Розроблення і впровадження навчально-методичного забезпечення початкової освіти в умовах реалізації нового Державного стандарту початкової загальної освіти».

3.       Листа Міністерства освіти та науки України від 23.08.2017 № 1/9-450 «Щодо методичних рекомендацій для експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів».

4.       Проект нового державного стандарту початкової загальної освіти (http://newstandard.nus.org.ua/)

5.       Концепція нової української школи (http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ua-sch-2016/).

Література:

1.          Большакова І.В. Методичні рекомендації щодо організації ігрових кімнат для першокласників. Ігрова кімната: примха чи необхідність?  [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.ippo.org.ua/files/новини/ОСТАННІ_НОВИНИ_2011/1023/3.doc

2.    Макарова Л.П. Організація дозвілля першокласників у школі. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/40126/.

3.     Ігрова кімната “Планета дитячих мрій”. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://gofunded.org/campaigns/igrova-kimnata-planeta-dytyachyh-mrij/

4.                Як облаштувати “класну” кімнату для учня? [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nus.org.ua/articles/yak-oblashtuvaty-klasnu-kimnatu-dlya-uchnya/